###Во полє бєрйозка. Росіяни в чемпіонатах України: каверзи натуралізації і тренерські метри ###
Росіян у нинішній українській Прем'єр-лізі немає взагалі. І, мабуть, не лише війна з "братушкамі" тому виною. Хоча то – одна з причин. Але достатньо проаналізувати тенденції присутності росіян в нашому чемпіонаті в минулі роки, щоб переконатися: дійсно топові гравці рівня національної збірної сусідньої країни до нас не їхали ніколи. Майже ніколи. Приклади протилежного характеру були, але вони поодинокі й обмежуються, мабуть, присутністю в "Чорноморці" середини 90-х недавнього учасника Мундіалю-1994 Владислава Тернавського й виступами трохи згодом за київське "Динамо" Алєксєя Герасименка. Щоправда, один й інший на момент переходу в Україну визначальними для збірної Росії виконавцями не були, а з часом й узагалі перестали отримувати туди виклики.
Витязі в тигровій шкірі. Грузини в українському футболі: від засилля до ретельного відбору
Кладезь талантів. Латиноамериканці в Україні: зірки поміж тургрупи
Пригоди африканців в Україні: цифри, факти і байки
Відразу зазначу, що роблячи спробу узагальнити список росіян в українському елітному дивізіоні, керувався, коли мова йшла про початок 90-х й часті зміни громадянства, кількома принципами. Як відомо, після розпаду СССР кожен недавній мешканець однієї шостої суші міг обирати паспорт однієї з 15-ти відновлених незалежних країн за бажанням. З огляду на це не зараховую до росіян, скажімо, уродженця Ростова-на-Дону Олега Матвєєва. На момент розпаду СССР він виступав у складі "Динамо", пізніше викликався до лав збірної України (хоча й не зіграв за неї жодного матчу), а на історичну Батьківщину вже не повертався.
З корінним москвичем Дмитром Тяпушкіним (на фото) ситуація трохи інакша. Він виступав за тернопільску "Ниву" в совєцькі часи й у перших чемпіонатах України, а потім перейшов у "Спартак". Але при цьому Дмитро зберіг українське громадянство і виступав за збірну нашої країни.
Не буде у цьому реєстрі абхазця Ахріка Цвейби, котрий відзначився унікальним для світового футболу досягненням – грав відразу за п'ять різних національних збірних (СССР/СНГ, України, Грузії, анексованої Абхазії й, власне, Росії). Вважаю, що у цьому випадку варто проявити послідовність і взяти за основу грузинське походження Ахріка.
Неоднозначною є й ситуація з українськими футболістами, які на зорі незалежних чемпіонатів виступали удома, а потім, перебравшись до Росії, змінювали громадянство і виступали згодом за збірну наших поневолювачів. Мова про харків'янина Олександра Помазуна, донеччанина Сергія Щербакова, дніпропетровців Сергія Мамчура, Володимира Лебедя і Андрія Каряку, одеситів Іллю Цимбаларя і Юрія Никифорова. Оскільки у першому чемпіонаті вони, виступаючи за українські клуби, вважалися українцями, а дехто навіть встиг зіграти у дебютних матчах збірної України, зараховувати цих футболістів до числа леґіонерів недоречно.
Трохи інша ситуація з тим же Тернавським. За тернопільську "Ниву" до переходу в московський "Спартак" Владислав був українцем, а вже після того, як спокусився на участь в чемпіонаті світу і увійшов в історію як один з найкомічніших опікунів легендарного бразильця Ромаріо, повернувся в Україну і грав за "Чорноморець". Схожим є й приклад запоріжця Андрія Демченка (на фото). Виїхавши в юному віці в Нідерланди, Андрій прийняв громадянство Росії і виступав за юнацькі збірні цієї країни. Потім, повернушись додому, Демченко повернув собі й український паспорт, однак відновити спортивного громадянства не зміг. За збірну України йому виступати не дозволили. Тому, вважаю, Андрія з Росією асоціювати все ж доречно.
А ось харків'янин Сергій Кандауров, котрий свого часу теж засвітився у складі молодіжної збірної сусідньої держави, українське громадянство повернув собі ще виступаючи за португальську "Бенфіку". Окремо варто згадати й про найкращого бомбардира чемпіонату світу-1994 Олега Саленка. Вихованець пітерського футболу, перший чемпіонат України він провів у складі київського "Динамо" і навіть встиг у цей час дебютувати в складі збірної нашої держави. Втім, з переходом в іспанський "Лоґроньєс" Олег теж спокусився на пропозицію виступити на мундіалі, а до Києва повернувся лише після завершення гравецької кар'єри.
Непроста ситуація й з тими росіянами, які перебиралися в Україну вже після розпаду СССР й приймали громадянство нашої держави в процесі. Так, Віктор Леоненко, Юрій Калитвинцев, Артем Яшкін, Сєрґєй Кормільцев, Сєрґєй Серебренников за збірні Росії на офіційному рівні не грали ніколи. Однак відмежовувати їх від історичної Батьківщини повністю теж вочевидь недоречно.
Символічна збірна Росії в українських чемпіонатах
Усі росіяни у вищій українській лізі
Гравець (всього – 114) | Роки | Клуби* | Ігри – голи** |
Андрій Демченко | 1998-2010 | "Металург" З ("Металург-2" З, "СДЮШОР-Металург" З) | 178 – 35 |
Сєрґєй Самодін | 2007-2013 | "Дніпро", "Арсенал" К, "Кривбас", "Чорноморець" | 139 – 34 |
Алєксєй Бахарєв | 1999-2005 | "Шахтар" ("Шахтар-2") | 124 – 10 |
Віктор Леоненко | 1992-2001 | "Динамо" ("Динамо-2", "Динамо-3"), ЦСКА, "Закарпаття" | 118 – 67 |
Андрєй Федьков | 1993-1997 | "Кремінь", "Шахтар" ("Шахтар-2") | 114 – 39 |
Юрій Калитвинцев | 1995-1998, | "Динамо" ("Динамо-2", "Динамо-3"), ЦСКА | 103 – 16 |
Андрєй Єщенко | 2006-2011 | "Динамо" ("Динамо-2"), "Дніпро", "Арсенал" К | 98 – 2 |
Олег Сімаков | 1998-2001 | "Кривбас" | 92 – 15 |
Ґєннадій Ніжегородов | 2006-2008 | "Чорноморець" | 70 – 0 |
Андрєй Ґашкін | 1994-1996 | "Нива" Т, "Чорноморець" | 67 – 17 |
Артем Яшкін | 1998-2001, | "Динамо" ("Динамо-2", "Динамо-3"), "Арсенал" К, "Чорноморець" | 64 – 10 |
Ролан Ґусєв | 2008-2011 | "Дніпро", "Арсенал" К | 63 – 3 |
Владислав Тернавський (Україна/Росія) | 1992-1993, | "Нива" Т, "Чорноморець" | 61 – 10 |
Віталій Марков | 1992-1994 | "Буковина" | 57 – 0 |
Валерій Алістаров | 1992-1993 | "Буковина", "Кремінь" | 56 – 7 |
Алєксєй Герасименко | 1998-2001 | "Динамо" ("Динамо-2", "Динамо-3") | 51 – 3 |
В'ячеслав Єремеєв | 1992-1995 | СКА Одеса, "Чорноморець" | 50 – 7 |
Роман Ємельянов | 2010-2013 | "Зоря", "Шахтар", "Іллічівець" | 50 – 0 |
Валентин Нефьодов | 2003-2004, | "Чорноморець" ("Чорноморець-2"), "Нафтовик", "Іллічівець" | 44 – 0 |
Юрій Ґєтіков | 1992, | "Таврія", "Темп" | 42 – 0 |
Герман Кутарба | 2003-2004, | "Арсенал" К, "Металург" З, "Таврія" | 40 – 10 |
Євґєній Крячик | 1992-1994 | "Буковина", "Кремінь" | 37 – 2 |
Маґомед Адієв | 2005-2006 | "Кривбас" | 32 – 6 |
Валерій Ткачук | 1993-1994 | "Торпедо" З, "Металург" З | 32 – 2 |
Сєрґєй Кормільцев | 1998-2000, | "Динамо" ("Динамо-2", "Динамо-3"), "Зоря" | 31 – 1 |
Вадим Александров | 1992-1993 | "Зоря-МАЛС" | 31 – 1 |
Сєрґєй Серебренников (Росія/Україна) | 1998-2002 | "Динамо" ("Динамо-2", "Динамо-3") | 30 – 8 |
Алєксєй Уваров | 2003-2005 | "Чорноморець" ("Чорноморець-2"), "Арсенал" К | 30 – 0 |
Максим Аристархов | 2004-2007 | "Арсенал" К, "Металург" З, "Зоря" | 30 – 6 |
Євґєній Саприкін | 1994 | "Металург" З | 29 – 7 |
Алєксандр Петрик | 1992-1994 | "Металург" З | 29 – 5 |
Сєрґєй Беспалих | 1997-1998 | "Дніпро" ("Дніпро-2"), "Прикарпаття" | 29 – 5 |
Валерій Коваленко | 1996-1999 | "Кремінь", "Металург" З | 29 – 0 |
Алєксандр Заруцкій | 2004 | "Таврія" | 27 – 1 |
В'ячеслав Недоростков | 1992 | "Темп", "Нива" Т | 26 – 3 |
В'ячеслав Вишнєвскій | 2006 | "Таврія" | 24 – 7 |
Дмітрій Травін | 1994-1995 | "Темп" | 24 – 1 |
Сєрґєй Божко | 1992, | "Зоря-МАЛС", "Сталь" А ("Сталь-2" А) | 23 – 3 |
Кірілл Вараксін | 1993-1994 | "Металург" З | 23 – 2 |
Юрій Петров | 1994, | "Миколаїв", "Волинь", "Металіст" | 23 – 1 |
Євґєній Варламов | 2005 | "Металіст" | 23 – 1 |
Сєрґєй Осипов | 2006-2007 | "Чорноморець" | 22 – 1 |
Сєрґєй Полстянов | 1992 |